ВЧИМОСЯ ПРИРУЧАТИ ЗАЗДРІСТЬ РАЗОМ З FASHIONISTA

Спусковий механізм злочинів і підлостей у багатьох казках і легендах, одна з найбільш табуйованих емоцій, що в епоху соцмереж зведена до культу, – поговорімо сьогодні про заздрість. FASHIONISTA спробує дослідити це складне почуття і розібратися, як зробити так, аби воно не отруювало наші життя.

Аристотель писав, що заздрість – це біль, викликаний щастям інших. Та добре, що він не завжди оповиває нас, коли ми бачимо добробут й успіх інших людей. З цією непростою емоцією простежується пряма залежність: що більш досяжна людина, що значущіша й більш досяжна сфера для нас, то ймовірніше ми відчуватимемо заздрість.

Якщо людина з вашого оточення досягає того, про що ви мрієте, до жаданого предмета/стану не прірва, а відстань простягненої руки, яку ви ніяк не здолаєте, чи мова про сферу, де ви почуваєтеся невпевнено і вразливо, заздрість може виникнути набагато швидше. Аніж, наприклад, новина про успіх малознайомої людини у сфері, що вам байдужа, чи де ви, навпаки, цілком реалізовані й певні в собі.

Для початку варто пам’ятати: проблема не в емоції, а в нашому до неї ставленні й способах з нею впоратися. Складна емоція – це заклик до себе змінювати ситуацію. Емоції не бувають поганими, вони – частина нашої природи.

У процесі еволюції ми змушені були порівнювати себе з іншими, аби виживати в умовах обмеженості ресурсів. Нині різноманітних благ куди більше, але ми інстинктивно продовжуємо зіставляти себе, свої результати з чужими досягненнями. Якщо ж таке порівняння не на нашу користь і в голові малюється категоричний висновок, що бажане – недосяжне, то ми відчуваємо сильну фрустрацію і ... знецінюємо

Ми можемо знецінювати предмет заздрості («та мені цього й не треба»), себе і власні успіхи (опускаємо руки), суб’єкт заздрості («вона отримала це незаслужено»). Але жоден із цих варіантів ні до чого доброго не приводить: поведінка уникання, депресивні стани, руйнування самоповаги і втрата ресурсів ще нікому не йшли на користь.

Тож розберімося, як використати заздрість на свою користь, перетворити її з «чорної» (ворожої) на «білу» (конструктивну). Адже в останній приховано великий ресурс:

1. - вона допомагає оцінювати своє становище і концентруватися на важливому;

2. - дає імпульс до дій, наповнює нас енергією;

3. - допомагає використовувати чужий досвід на свою користь;

4. - оголює наші істинні бажання.

Дайте собі право на заздрість, але вчіться трансформувати її у позитивну мотивацію! Приручіть заздрість, як дику, але прекрасну тварину. І для початку протягом 2 тижнів спробуйте вести щоденник автоматичних думок, у якому докладно, розкладаючи ситуацію на складові, описуйте:

• - ситуацію, як сторонній спостерігач, зазначаючи тільки факти;

• - автоматичні думки, які першими вигулькнули в голові;

• - почуття й емоції, їх інтенсивність, прояви в тілі;

• - пориви до дії (що ви хотіли зробити?);

• - поведінку (що ви зробили?).

Так виявите тригери, що запускають заздрість, і зможете відгородитися від зайвих подразників. Побачите свої судження, зможете переводити фокус уваги на тіло і, головне, усвідомите, що між першою думкою й поведінкою є простір, де вам до снаги обрати свою поведінку.

А як бути далі? У моменті, коли ви зустрілися із заздрістю впритул і вона вже дихає вам в обличчя? Коли не хочеться наламати дров, а гідно вийти із ситуації, взявши з неї максимум користі! Тут алгоритм дій універсальний, як з будь-якою іншою емоцією:

1.Помітьте і назвіть емоцію на ім’я. Зізнайтеся собі в тому, що цієї миті відчуваєте саме її. Зверніться до себе зі словами, на кшталт: «Так, тепер я відчуваю заздрість. Емоцію, яку відчувають усі люди. Вона зі мною, аби допомогти мені так, як уміє. Я не тікатиму від неї, а знайду для неї місце всередині себе».

2. Дайте собі право на заздрість. Проявіть до себе співчуття. Аби це було легше зробити, уявіть на своєму місці близьку кохану людину. Уявіть, як би підтримували її в такому стані, як виявляли б турботу. А тепер спрямуйте це співчуття на себе.

3. Знайдіть обґрунтування заздрості. Звідки вона взялася? Як реакція на що? Розкрутіть клубок своїх думок, обов’язково нагадуючи собі: те, що у вас чогось нема, не робить вас нікчемою. Ви варті любові завжди.

4. Працюйте з фактами. Скажіть собі подумки: «У мене з’явилася думка, що...». Спитайте себе, чи це 100% факт чи ваша інтерпретація? Які є докази «за» і «проти». І головне – чи корисна ця думка для вас, чи має вона в собі якийсь потенціал для вас?

5. Сфокусуйтеся на турботі про себе. Промовте до себе: «Ок. Я полишаю ці думки і починаю турбуватися про себе». «Що я можу зробити для себе тепер?». Шукайте способи підтримати себе, поповнити ресурс і підгодувати внутрішнє відчуття «Я – Ок».

6. Шукайте розумне рішення. У будь-якій ситуації у нас є вибір. Ми можемо:

• - спробувати вирішити проблему чи завершити болісну ситуацію;

• - трансформувати свої почуття до неї;

• - прийняти ситуацію такою, як вона є;

• - продовжити страждання далі.

Наостанок FASHIONISTA пропонує поекспериментувати з практикою протилежної дії. Коли ви заздрите комусь, то замість заперечення цієї емоції, знецінювання іншої людини і її сильних сторін, зверніться до неї подумки. Висловіть своє захоплення її досягненням і перевагам. Скажіть, як вона вас надихає і що її результат – неймовірний.

Не недооцінюйте й не демонізуйте заздрість. Турбуйтеся про себе, бо чим ви щасливіші, тим менше заздрість руйнуватиме вас. Усвідомлюйте свої цінності й цілі, аби відсікати зайве і не своє. Адже нерідко буває так, що ми прагнемо якихось нав’язаних ззовні ідеалів, що по суті – чужі й непотрібні. Пізнавайте себе з любов’ю до себе!

Все буде Україна!