ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ВІЙНУ

Максимально наслідують поведінку й реакції дорослих дошкільнята.

Їх зв’язок з мамою й татом ще напрочуд міцний. Тому знов-таки – відслідковуйте власні реакції, намагайтеся не передавати свої хвилювання й страхи дитині. Наскільки це можливо.

У діток цього віку, як реакція на стрес, імовірний регрес до попередніх етапів розвитку (вередування, погіршення мови, смоктання пальця тощо) або можуть з’являтися сіпання, нервові тики.

Так психіка дитини шукає безпеки, дає сигнал: «мені потрібно більше турботи», через безконтрольно повторювані рухи – знижує внутрішню напругу, стрес, заспокоюється.

Як бути?

Насамперед грати у тілесні ігри, зокрема в різні гойдання-колисання, хованки, співи тощо.

Організувати сон, регулярне тепле харчування й пиття, фізичну розрядку. Обмежувати вплив інформації.

Як правило, стан дитини поступово нормалізується. Якщо поліпшень нема або ж регрес посилюється, – обов’язково зверніться до дитячого психолога!

Старші діти вже більше орієнтуються на себе, однак базові правила турботи залишаються тими ж:

• - максимальний спокій батьків;

• - дотримання режиму, повтор ритуалів;

• - фізична активність (наприклад, стрибки на батуті);

• - перегляд добрих мультфільмів, кінострічок;

• - інформаційна гігієна, дозування інформації.

Через стрес когнітивні навички часто погіршуються, стає складно концентруватися. Тому важливо допомагати дитині з організацією навчання:

• - стежте, аби дитині було зручно сидіти за столом;

• - розділяйте завдання на менші частини, відмічайте кожен пройдений етап;

• - організовуйте перерви для фізичних вправ, ру́ханок;

• - давайте невеликі домашні завдання. Ідеально, коли одразу видно результат. Виготовлення саморобок, малюнків заспокоює, наповнює силою.

У період статевого дозрівання (орієнтовно 11–14 років) дитині дуже важливо мати своє коло спілкування з ровесниками. Зустрічі в реальному житті чи зумі, листування в чаті або ж заведення нових знайомств у новому місті – це все важливо для підлітків.

Для дітей молодшого і старшого шкільного віку важливо вибудовувати причиново-наслідкові зв’язки, пояснювати мотиви своїх кроків.

Тому з дитиною слід розмовляти про все, про війну теж.

Рекомендаціями, як розмовляти з дітьми у цей складний час, поділилася у своєму блогу психотерапевтка @yuliya.padun.

Ключові тези:

• 1. Залишайтеся відкритими й готовими обговорювати питання війни. Дайте дитині відчуття, що вона може прийти з будь-яким запитанням.

• 2. Шукайте відповіді разом. Обмінюйтеся думками, припущеннями, кажіть правду. «Я не знаю, коли війна скінчиться. Але ми намагатимемося пройти усі випробування разом».

• 3. Називайте почуття, що ховаються за питаннями дитини (страх, сум, злість). Валідуйте їх: «ти маєш право на злість», «я відчуває те саме».

• 4. Розкажіть казку, намалюйте малюнок про те, як добро перемагає зло.

• 5. Перемикайте дітей на дію – гру, заняття, прогулянку.

• 6. Давайте надію, але без оманливого оптимізму. Діти все зчитують, тому краще сказати про страхи, про труднощі, але що за ними – наша перемога.

  Війна закінчиться, і ми завжди пам’ятатимемо заплачену ціну. Говоріть про цінності.