ЯК ВСТИГНУТИ ВСЕ – ДОСЛІДЖУЄМО РАЗОМ ІЗ FASHIONISTA

Нинішній світ часто називають FOMO-світом (fear of missing out). Навколо стільки можливостей і пропозицій, що боїшся проґавити щось важливе, не встигнути, пропустити. Мимоволі мрієш про пристрій для подорожей у часі, що був у Герміони. З ним юна чарівниця могла бути в кількох місцях водночас і відвідувати різні заняття. А от у світі без магічних девайсів доводиться справлятись інакше.

Нерідко ми вмикаємо режим багатозадачності. Він існує на протилежному полюсі від усвідомленого життя. Вже стає звичкою:

• – одночасно виконувати кілька важливих завдань (наприклад, готувати звіт і слухати навчальний курс);

• – слухати чи дивитись щось на фоні (обідати під час перегляду серіалу);

• – постійне перемикання (до прикладу, переривати роботи для перегляду новин, оновлення стрічки в Instagram тощо).

Чому ми так любимо багатозадачність? Тут є кілька причин, зокрема:

• • плекаємо ілюзію продуктивності (нам здається, що так швидше й оптимальніше);

• • не знаємо, як інакше;

• • до цього підштовхують умови роботи;

• • не вміємо відпочивати без гаджетів.

Здавалося б, ну що тут такого? Живемо ж у швидкому світі, давно звикли до такої динамічності. Однак не варто плутати мультипроектність (коли у нас багато важливих сфер, на які ми відводимо окремий час) з багатозадачністю, внаслідок якої:

• - знижується швидкість виконання завдань;

• - зростає кількість помилок;

• - втрачається ясність розуму;

• - наростає тривожність;

• - погіршується пам’ять і засвоєння інформація;

• - страждає креативність;

• - стає важче мріяти і отримувати інсайти;

• - швидше наближається емоційне вигорання.

Якщо ви в ресурсі і вирішите поєднати діяльності абсолютно різних спрямувань (біг на тренажері і перегляд серіалу), то це не завдасть вам шкоди. Але якщо ваша батарейка розряджається, то краще відмовитися навіть від таких поєднань.

Отже, багатозадачність не розвиває нашу майстерність, а навпаки, знижує когнітивні навички. Тут стане в пригоді алгоритм переходу з режиму багатозадачності в режим ефективності. З його допомогою куди легше організувати себе і з користю використовувати свій час. Ось сім кроків до цього:

1. Встановлюємо цілі. Тут пригодиться стара добра система цілепокладання SMART, за якою кожна ціль повинна бути:

• • specific (конкретною) – деталізуємо, чого саме хочемо («досягти успіху» не підходить);

• • measurable (вимірюваною) – визначаємося з критеріями, за якими зрозуміємо, що мети досягнуто;

• • achievable (досяжною) – ціль достатньо амбітна, але в межах наших можливостей;

• • relevant (узгодженою) – не суперечить нашим довгостроковим цілям, мріям, цінностям;

• • timely (обмеженою в часі) – встановлюємо конкретні дати і терміни.

2. Виписуємо всі свої завдання, що наближають нас до досягнення цілей.

3. Розбираємо їх за пріоритетністю з допомогою матриці Ейзенхауера. За нею, всі наші справи можна розділити на чотири блоки:

• 1) термінові важливі – коли горять дедлайни, завдання треба було виконати на вчора тощо. Завершуємо найбільш нагальне, а в майбутньому стежимо, аби цей блок був порожнім;

• 2) важливі нетермінові – ці завдання напряму пов’язані з нашими цінностями. В ідеалі більша частина нашого часу присвячена їм;

• 3) термінові неважливі – робимо, якщо є час або делегуємо;

• 4) нетермінові неважливі – крадуть наш час, позбуваємося їх.

Сон, час для себе, регулярне харчування, фізична активність, спілкування з близькими і друзями – запорука вашої продуктивності. У жодному разі не жертвуйте ними заради «важливіших» завдань. Постійна робота без відпочинку наближає нас не до цілей, а до емоційного вигорання.

4. Об’єднуємо завдання в блоки, складаємо план. Завдяки цьому нам вдасться ефективніше витрачати свій час на справи, що переплітаються. Одним пострілом позбуваємося двох зайців.

5. Плануємо відпочинок. Щоб не забути про відновлення ресурсу, визначте наперед, де, коли і як відпочиватимете.

6. Залишаємо резерв часу (до 40 %) на форс-мажори. Особливо коли це нерутинні завдання, де ми не можемо врахувати всіх факторів.

7. Робимо перший крок. Коли ми обрали шлях, позначили на ньому зупинки й пункти, настає час для рішучого початку. Перший крок повинен бути простим, зрозумілим і повністю залежати від нас.

Як встигнути все? Ніяк! Та й чи потрібно? Ми часто витрачаємо час на речі, що віддаляють нас від наших цінностей. Живемо від дня до дня, не розуміючи, а куди власне рухаємося і чого прагнемо. Нерідко маскуємо свою розгубленість у багатозадачності, хапаємося за все поспіль. FASHIONISTA бажає кожній своїй читачці точно знати, що для неї важливо, знаходити для цього час і відмовлятися від зайвого й неважливого.

Все буде Україна!