ІСТОРІЯ МОДИ: CHANEL
«Усе в наших руках, саме тому їх не можна опускати», – Коко Шанель
У марних спробах знайти істину в таємничій історії Ґабріель Шанель ми безповоротно втратили не одну недоспану ніч. Мадемуазель неоднозначна особистість, яка прожила довге нелегке, проте цікаве життя. Дослідники її біографії говорять, що багато подій Шанель інтерпретувала по-своєму, тому важко знайти правду. Дитинство було важким і природно, що вона хотіла від нього усунутися.
Ґабріель Шанель народилася другою позашлюбною дитиною у багатодітній сім’ї, окрім неї було ще 4 сібілінгів. Батьки побралися наступного року після народження Ґабріель, за чутками татко одружився з матір’ю після того, як її родичі підготували достойне придане. Кутюр’є розповідала, що народилася 1893 в Аверні, хоча це було на 10 років раніше в м. Сомюр. Є відомості про те, що Ґабріель була народжена Шаснель, але десь у документах допустили помилку й вона стала Шанель. Батько був комівояжером, мати теж підробляла, проте грошей не вистачало, а от сварок у домі було хоч відбавляй.
У віці 12 років Ґабріель втратила матір, батько влаштував двох молодших братів працювати на ферму, а її саму та сестер у сиротинець при монастирі в м. Обазін, що за 300 км від Сомюра. Вона всім розповідала, що батько поїхав в Америку на заробітки, скоро повернеться і забере їх, хоча насправді він одружився вдруге й більше вони не бачилися. У сиротинці Ґабріель пробула до свого 18-тиліття. Там навчилася шити, хоча знову інформація різниться, бо одні кажуть, що Шанель була вправною швачкою, а інші, що вона вміла лише строчити на машинці по прямій, а кроїти й малювати не вміла взагалі. Є відомості про те, що в монастирі часом ставили спектаклі, де Ґабріель грала хлопчаків і там зрозуміла, що чоловічий костюм набагато зручніший. Часом на канікули вона їздила до тітки по матері, де працювала по дому і допомагала створювати капелюшки, а та навчила її проявляти креативність.
Після монастиря вони з подругою та за сумісництвом тіткою по батькові Адріен, яка була старша від Ґабріель усього на рік, перебралися до м. Мулен де відвідували школу для дівчат. У 20 років вони завершили навчання та разом влаштувалися в ательє. Робота була хороша, по тодішнім міркам, проте Шанель не бачила такого майбутнього для себе. Вона хотіла бути актрисою чи співачкою. Після роботи дівчина підробляла співом у місцевому кафе-шантане, де їй дали прізвисько «Коко» через свій не хитромудрий репертуар із 2 пісеньок. Там Ґабріель познайомилася з Етьєном Бальсаном, молодим колишнім офіцером і багатим спадкоємцем. Довго не роздумуючи вона покинула малооплачувану роботу і перебралася до Бальсана в його розкішний маєток Руайо. Там вона здобула почесну посаду однієї з його утриманок. Треба розуміти, що жінка в ті часи не мала багато прав, а якщо не була народженою в заможній родині, то й вибору великого не мала, і знайомство зі слушним чоловіком було чи не єдиним шансом вибратися зі злиднів. Суспільство таких жінок не засуджувало, але й не схвалювало. Коко потрапила в нове для себе середовище богемного життя. Вона майструвала капелюшки для подруг Етьєна в його паризькій квартирі, експериментувала із власним образом, часом залазила до шафи коханця й поєднувала його речі зі своїми. Такі стилістичні прийоми не розуміли у суспільстві, але не поміченою вона не залишалася.
У статусі коханки Коко прожила до своїх 27 років. Саме Етьєн познайомив Ґабріель зі своїм другом Артуром «Боєм» Кейпелом, молодим заможним англійцем. Пізніше саме про Кейпела вона скаже, що він був коханням усього її життя. Бой підтримував Шанель у її прагненні бути незалежною та став серйозною опорою для неї. У 1910 він позичив їй гроші для відкриття першого бутика у Парижі. Згодом усі кошти Кейпелу Коко повернула. Через 3 роки Ґабріель відкрила магазин у курортному Довілі, а в 1915 в Біарриці, загалом на неї працювало вже 300 людей.
«Мода перетворилася на глузування. Модельєри забули, що в середині їхніх суконь жінка», – Коко Шанель
Коко довго спостерігала за закутими у корсети і численні спідниці жінками, які затулялися від пекучого сонця парасольками чи велетенськими громіздкими капелюхами, це їй завжди здавалося безглуздим. Вона говорила, що елегантність неможлива без зручності й влаштувала справжній переворот: вкоротила довжину подолу, звільнила лінію талії, увела моду на короткі стрижки й засмагу. У часи I с.в. її бізнес процвітав, оскільки її силуети якнайкраще відповідали вимогам часу. У костюмах від Шанель було легше рухатися, виконувати різноманітну роботу і коштували вони порівняно не дорого.
«Мені плювати на те, що ви думаєте про мене. Я про вас не думаю взагалі», – Коко Шанель
У 1919 сталася трагедія її коханий Бой загинув в автокатастрофі. Після нього в неї було багато романів і всі ті чоловіки прямо чи опосередковано впливали на її бізнес.
У 1921 через чергового свого коханця вона познайомилася з парфумером Ернестом Бо, що створив знакові парфуми CHANEL № 5, які й до нині залишаються лідерами продаж у світі. Бо використав у своїй композиції декілька запахів різних квітів та альдегіди, щоб аромат довше тримався. На той час це було порівняно новим віянням. Знавці Шанель говорять, що мадемуазель розприскувала парфуми у своїх примірочних та роздавала в подарунок клієнткам, а ті користуючись ними робили рекламу. Так само Коко вчиняла й зі своїми костюмами. Моделями в неї працювали знатні у суспільстві дами, вона одягала їх у свої речі і відправляла до ресторанів, на виставки та різні світські заходи ділитися перевагами костюма від Шанель зі своїми друзями та знайомими.
Але справжнім новаторством стала неймовірна популярність парфумів. Шанель отримала, як їй тоді здавалося, прекрасну пропозицію від П’єра Вертхаймера на виготовлення, дистрибуцію та маркетинг CHANEL № 5. Для цього була створена юридична особа «Шанель парфем». 70 % акцій компанії мав Вертхаймера, 20 % Теофіль Бадер, засновник «Галер Лафайет» і лише 10 % сама Ґабріель Шанель. Підприємство заробляло мільйони, коли Коко зрозуміла, що вона могла б мати прибутку в рази більше, не змогла цього пробачити «винахідливому» Вертхаймеру.
Інший роман із Г’ю Ричардом Артуром Гровеновером, герцогом Вестмінстерським, та довгі подорожі Британією надихнули Коко на створення твідового костюма. У її роботах того часу панував суворий англійський стиль: темні кольори, чорно-біла гамма, принт гусяча лапка, клітинка гінгем, строгі прості лінії, крій по прямій, твід, спортивний костюм із джерсі, адаптовані ірландські й шотландські мотиви. У 1926 вона створила культову маленьку чорну сукню. Пізніше вона назвала її траурною за Боєм.
Мадемуазель Шанель мала чимало коханців і всі вони були або багатими, або відомими, або знатними, або все одразу. Як говорила її близька подруга Міся Серт: «У мене були тільки чоловіки, але не було коханців, у Коко були тільки коханці, але не було чоловіків». Саме Міся долучила Ґабріель до мистецтва, ввела її в аристократичні кола і знайомила з цікавими людьми. Шанель була допитлива й дуже любила мистецтво, тому коли їй видалася можливість створювати костюми для балету вона, навіть, не виставила рахунок за роботу. Коко часто фінансово підтримувала своїх друзів-митців. «Якби не Серт, я б так і померла дурепою», – згадувала Шанель.
Якось Міся натякнула Коко на те, що їй потрібно звернути увагу на кіно й та відправилася в Голлівуд. Підписавши контракт з Metro-Goldwyn-Mayer на створення костюмів для трьох фільмів Ґабріель пробула там майже рік. Співпраця, на жаль, не була успішною. Фільми не зібрали таку касу як очікувалося, проте отриманий досвід пішов Шанель на користь. Вона побачила лоск Голлівуду, макіяж та зачіски, які носили тамтешні зірки, багато комплектів одягу, які розробляли інші костюмери та зрозуміла, що діаманти не обов’язково мусять бути справжніми. Це надихнуло її на створення колекції біжутерії зі стразами в стилі артдеко. Пліткують, що в Голлівуді мадемуазель зробила ліфтинг обличчя і повернулася до Парижу значно молодшою, що не могло не залишитися непоміченим зі сторони чоловічої статі.
З настанням II с.в. Ґабріель Шанель закрила свій модний дім. Париж окупували.
Коко залишилася у своєму номері в готелі «Ріц», із якого нацисти зробили штаб-квартиру. Там 56 річна кутюр’є зустрічає на 13 років молодшого Ґанса Ґюнтера фон Дінклаге. Коли після закінчення війни її звинуватили в колаборації з ворогом вона сказала, що «якщо жінці у її віці пощастить зустріти чоловіка, вона не буде заглядати в його паспорт».
Декілька років тому Німеччина відкрила архіви часів II с.в. було доведено співпрацю Шанель із нацистами. Йшлося про операцію під час якої вона повинна була вмовити владу Великобританії співробітничати з керівництвом Рейха.
Одні історики говорять, що колаборація була вимушеною, оскільки до полону потрапив її племінник (який був, можливо, не племінником, а сином); інші ж стверджують, що вона взагалі вела подвійну гру і працювала на британців, бо від ув’язнення її врятував Черчилль.
«Справжня краса триває вічно, а привабливість зникає. Проте жінки чомусь намагаються виглядати привабливими, але не намагаються стати красивими», – Коко Шанель
У 1953 Коко відновила роботу модного дому CHANEL, якщо це можна так назвати, оскільки вона вже не була власницею, а лише художньою керівницею. Дім моди став власністю її давніх «друзів» братів Вертхаймерів. Перший показ після повернення був провальним. Французька преса повністю розгромила його своєю їдкою критикою. Шанель згадували все, називали її колаборанткою та бездарною старою, яка видає силуети 30-тих років за щось нове. Вона розробила нову колекцію, критики відтанули, оцінивши наскільки практичніші її наряди порівняно з прекрасними, але громіздкими діорівськими сукнями new look.
Її твідові костюми стали неймовірно популярними. Коко плідно співпрацювала з багатьма красунями Голлівуду, створила разом із Робертом Гусенсом нову колекцію ювелірних прикрас, підписала договір на рекламу парфумів CHANEL № 5 із Мерилін Монро,звідки й походить фраза акторки, що на ніч у ліжко вона одягає лише пару крапель CHANEL № 5. У 1955 створила культову стьобану сумку на ланцюжку. Але 82-річна кутюр’є відмовляється визнавати моду на мініспідниці, та й здоров’я її підводить, тому популярність дому CHANEL значно падає. Історики розповідають, оскільки Коко була найманим працівником, то на початку 1971 року з нею не підписали контракт Шанель не витримала такої новини. 10 січня 1971 велика мадемуазель пішла з життя.
«На світі багато всіляких герцогинь, але лише одна Коко Шанель», – Коко Шанель
Елегантна і стримана у своєму образі й екстравагантна у своїй поведінці мадемуазель Шанель підкорила серця мільйонів. Вона не була геніальним дизайнером, оскільки сама шила поганенько, ескізів не робила, бо не вміла малювати, відповідної освіти не мала й працювала в основному в техніці наколки, але вона була геніальним стилістом. Вона випереджала моду на десятки років і визначила жіночий стиль нового часу. Якби не Коко, то сучасна жінка виглядала б зовсім інакше. Не Шанель вигадала короткі стрижки, не вона вивільнила жінку з корсета, не вона перша використовувала парфуми з альдегідами, проте вона все це поєднала в одному образі. Вона створила жінку 20 ст. Ґабріель Шанель безапеляційно відстоювала своє творіння і зухвало відмахувалася, коли їй хтось казав, що її стиль ні про що.
Шанель була надзвичайно сильною жінкою з непростою долею. Її стиль почав формуватися у далекому дитинстві. Воно пройшло в французьких містечках із переважно середньовічною готичною архітектурою звідси любов до прямих ліній і простоти. Здебільшого свій час Коко проводила з монахинями та простими робітниками, що відбилося на її любові до чорного кольору й мінімалістичного оздоблення нарядів. Шанель знала як вести бізнес і була прекрасним менеджером. Вона наймала людей, які на неї працювали й допомагали їй творити моду майбутнього.
1983 бренд очолив Карл Лагерфельд, який довів, що дім CHANEL може процвітати без Коко. Він переосмислив спадщину Ґабріель, надавши постмодерністського їй вигляду, проте зумів зберегти дух дому. Нині головний дизайнер дому CHANEL Віржині Віар. Наступниця Лагерфельда, яка працювала з ним довгі роки. Домом знову керує жінка, яка створює дизайн для інших жінок.
Карл Лагерфельд про Шанель:
«Вона пережила всіх модельєрів свого покоління. Їх вже ніхто не пам’ятає. Вони померли і про них забули, а вона була при своєму домі. Коко була першим стилістом у тому розумінні, у якому ми зараз використовуємо це слово. Вона бачила австрійські уніформи – вони лягли в основу жіночого костюма від Шанель. Це треба було придумати!
Придумати еквівалент чоловічого костюма з піджаком на двох ґудзиках. Це було геніально! Змішувати біжутерію і справжнє каміння було ідеєю Місі Серт, але це не важливо, бо Міся не була стилістом вона не займалася модою, тому це не важливо. Коротку стрижку так само придумала не Шанель, а Єва Лавальєр, про це знають всі, але це теж не важливо.
Шанель об’єднала всі елементи в яких вона бачила новизну і створила новий образ, який для неї був втіленням сучасності, який у 70-тих роках став символом буржуазності, тому що у Коко була невелика проблема, вона не визнавала мініспідниці, як необхідний елемент прогресу моди. Це її сповільнювало, але їй було 85 її можна пробачити».
Iconic works:
- Парфуми CHANEL № 5
- Маленька чорна сукня
- Твідовий костюм
- Човники з темним носом
- Сумочка з ланцюжком на плече 2.55
- Біжутерія
- Тренд на коротку стрижку та засмагу
Dates:
- 19.08.1883 – народилася у м. Сомюр на заході Франції;
- 1910 – відкрила першу майстерню капелюшків;
- 1913 – бутик в м. Довіль;
- 1915 – бутик в м. Біарриц;
- 1921 – випустила знакові парфуми CHANEL № 5;
- 1939 – закрила магазини;
- 1945-1953 – перебуває у Швейцарії;
- 1953 – відновила роботу свого дому;
- 10.01.1971 – померла;
- 1983 – дизайнером модного дому CHANEL став Карл Лагерфельд;
- 2019 – після смерті Лагерфельда дизайнером стала Віржіні Віар, де працює до нині.