ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОЛЬОРУ BY FASHIONISTA
Питання пошуку «своїх» кольорів та їх дальшого поєднання між собою (чи з іншими барвами) турбує багатьох дівчат, що прагнуть знайти чи вдосконалити свій стиль. Модниці, які інтуїтивно відчувають гармонійні поєднання відтінків, викликають загальне захоплення.
Водночас у їх переважної частини така інтуїція не вроджена, а набута. Якщо й ви мрієте про такі експерименти в образах, але не наважуєтеся розпочати, нумо розвивати «відчуття кольору» разом із FASHIONISTA!
Знайомство з багатогранним світом барв і теорією кольору розпочнемо з того, що розглянемо кольорове коло (Color wheel) – простий інструмент для візуалізації гармонійних комбінацій відтінків.
Його ще називають колом Іттена, на честь видатного швейцарського художника й викладача школи «Баугауз» Йоганнеса Іттена, який у 1961 році сформулював основну модель і концепцію поєднання кольорів.
Окрім того, він довів, що барви волосся і вбрання біля обличчя впливають на відтінок шкіри людини.
Коло Іттена розділене на 12 сегментів, що демонструють неперервний перехід одного кольору в інший, серед яких виділяють:
-
– основні, або primary colors, (червоний, синій та жовтий) – кожен із них неможливо отримати через змішування між собою чи з іншими кольорами;
-
– вторинні, або secondary colors, (помаранчевий, зелений та фіолетовий) – утворюються через змішування основних кольорів та перебувають поміж ними на колі Іттена. До прикладу, червоний і жовтий утворюють помаранчевий, а синій з жовтим – зелений.
-
– третинні, або tertiary colors, – це шість складних, комбінаторних кольорів, що утворюються через змішування основного й вторинного. До прикладку, жовтий і зелений дають жовто-зелений, що на колі Іттена розташований поміж ними.
Кольори-ахромати – чорний, білий і сірий – не підпорядковуються теорії кольору і слугують базою, нейтральним фоном.
Для кращого розуміння природи кольору Йоганнес Іттен запропонував поділ його відтінків на теплі й холодні.
Поняття температури кольору ґрунтується на психологічних асоціаціях: червоний пов’язують з чимось гарячим, що нас активізує і збуджує, а синій – з холодним, що, навпаки, розслабляє і заспокоює. На основі таких простих асоціацій і розвинулася температурна класифікація кольорів: від фіолетово-червоного до жовто-зеленого – теплих відтінків; від синьо-фіолетового до синьо-зеленого – холодних.
Таким чином будь-який колір (окрім ахроматичних) можна розкласти на палітрі від теплих до холодних відтінків. У холодних переважає блакитний пігмент, в теплих – жовтий. Ахроматичні кольори ж завжди холодні.
Температура кольору залежить від ще однієї важливої його характеристики – насиченості. Ближче до центру кола всі кольори ніби вицвітають, тоді як на краях їх інтенсивність зростає, вони стають максимально насиченими.
У зовнішності людини теж є «теплота» чи «прохолода». Намагаючись знайти «свої» кольори, важливо розібратися з тим, що загалом більше пасує вам: теплі або ж холодні, глибокі чи пастельні відтінки.
Існує пряма залежність: що більша контрастність вашої зовнішності (світла шкіра – темне волосся й колір очей), то більше вам пасуватимуть яскраві, насичені барви. Дівчатам з неконтрастною зовнішністю ліпше обирати м’які, неконтрастні тони й комбінації.
Водночас варто пам’ятати, що природні дані змінює макіяж, фарбування волосся. Тому плавні кольорові переходи в зовнішності – не вирок.
Невеликий екскурс теорією кольору добіг кінця. Стає очевидним, що враховуючи його температуру і насиченість, ми здатні створювати приємні оку поєднання, що пасуватимуть саме нам. В наступних публікаціях, присвячених темі колорблокінгу, розглянемо основні схеми створення довершених образів через кольорові комбінації. To be continued by FASHIONISTA.